Карта сайта Главная страница
Оксана Лупич Синий зал Красный зал Зеленый зал Желтый зал  
 
Новости
Чарівна квітникарка - і не тільки...
24.02
14.05
10.03
Все новости
галерея оксаны лупич, купить картину, оксана лупич, аутентичная живопись, современное искусство, влад роенко, мистецький коридор, андрей кулагин, выставка, искусство, живопись, галереи, фестивали, фотовыставка, великие художники, живопис, мистецький арсенал, пинчук арт центр, скульптура, молодые художники, украинский дом, известные художники, м 17, андреевский спуск, галерея триптих, обнаженная натура, предаукционная выставка, аукционный дом дукат, дом художника, украинские художники, институт проблем современного искусства, мистецька збірка, музей русского искусства, классическая живопись, аукционный дом золотое сечение, contemporary art, галерея артхол, арт центр гретера, олег лунев, галерея боттега, галерея митець, щербенко арт центр, москва, художественный музей украины, фото, абстракция, киев, я галерея, arts.in.ua, современные художники, fine art ukraine, типография huss, партнеры, зарубежное искусство, музеи, персоны, графика, альтернативное искусство, арт, харьков, национальный художественный музей украины, ню, музей гетьманства, бисероплетение, антиквариат, день художника, art-studio творча кухня, мастер-класс, арт-центр мистецький коридор
Яндекс.Метрика
Arts.In.UA Google+

Зовсім не обов”язково вірити у переселення душ, щоб зрозуміти: все у світі одухотворене. Хоча найчастіше саме життєвий досвід допомагає людині відкрити в собі новий простір для самовираження і, шліфуючи до часу прихований талант, набути іще одну професію.

           Коли в “ANNGalery” на вулиці Басейній, 21-б в Києві живописні соняхи зустрічали кожного, хто сповістив мелодійним звоном: ось я широко розчинив двері й переступив поріг, бо люблю мистецтво, - навіть і на думку не спало би, що написала ті соняхи іще молода художниця – Оксана Лупич. У природі вони закумульоване світло передають пелюстками і зерням; їх найбільше люблять птахи; а запахуща олія навіть холодної пори зберігає сонячну літню спеку в текучій своїй щедроті… У квітці є щось материнське, якась беззаперечна життєдайна любов. А от вловити її фарбами і передати на полотні художник може тільки тоді, коли й сам сповниться такої любові. Молодій жінці відкрилася душа рослин і заспівала на кінчику її пензля.

           Утім, можливо, то співала пташка, сидячи на гілці, - дарма, що акрилові фарби на картоні зафіксували її строкатість і залюбленість у навколишній світ. “Зима над квітами не владна…” – наче виспівувала птаха назву виставки, закликаючи повноту радості із теплої пори. Дві інші пташки, мовби цілують квіти, - добувають нектар із ароматної серединки екзотичних рослин. Можливо, це крихітки-колібрі, а полотно картини для них – лінза, що збільшує зображення? Адже людина стає велетнем, коли любов її до навколишнього світу не вміщається в оболонку фізичного тіла. Тоді вона оповиває душею все, що бачить, і відчуває в собі дихання рослин і пернатих співунів, дослухається до перемови зір у безмежжі космосу – високо на вершинами гірського кряжу. Тобто людина-митець вміщає в собі цілий космос.

         Оксана Лупич, готуючись до персональної виставки в “ANNGaleri”, питання каталогу вирішила по-своєму: видала перекидний настільний календар, до починається “Зимовим сонцем у горах”, а обіч –  “Цикорій цвіте” і “Дихання маків” (втім, ці дві картини можна детальніше роздивитися в “теплі” місяці). Якби не цей виразний гірський краєвид, уявлялося б, ніби Оксана Лупич – художниця-квіткарка, бо цивілізація рослин, де за янголів правлять птахи, їй найближча. Адже не тільки соняхи, а й серпневі флокси на картині художниці здаються одухотвореними.

             Ретельно придивившись до її живопису, можна уявити цілу історію з життя рослин. Пригадуєте, як А.Чехов писав, що може створити оповідання, навіть описуючи чорнильницю? Коли художник глибоко проникає в будь-який предмет чи явище, але не препарує, не аналізує їхньої сутності, а тільки поєднується з ними у цілісність, - то і є прояв справжньої Любові. Щоб опанувати Любов як мистецтво, треба розвивати душу. А ремесло для вислову Любові буває різне. Тому Оксана Лупич опановує живопис як нову, другу для себе професію, і неупинно вчиться, ускладнюючи поставлену перед собою мету.

            Її постійні пошуки позначені сходинками зростання. Серед найбільш виразних у, так би мовити,  квітковій темі – “Світло” теплих жовтих квітів, подібних то цвітіння топінамбуру. Тут відчутний ефект, ніби зображені  “обличчя” квітів споглядають людей, котрих чимало було на тій персональній виставці, і обмінюються між собою враженнями, обговорюють світо- і квітосприймання нас, глядачів.

              А що серед захоплених живописом Оксани Лупич, які лишили дуже поетичні свої враження у книзі відгуків, найбільше - жінки, то неможливо не згадати тендітну конвалію, котру можна вважати образним автопортретом молодої художниці. Серед густого буяння високих рослин тоненьке стебло з білими дзвіночками – запахуща конвалія сприймається не просто відірваною від родичів-квітів, котрі завжди ростуть галявинкою-колонією. Вона – мов першопроходець, тендітний дослідник у невідомій до часу країні, який несе просвітлення, а відтак і здоров”я у вологий незвіданий ліс. Так, через окремий образ митець уміє передавати і філософські поняття, і стан душі в окремі моменти життя.

           “Конвалія” – не знак самотності як такої. Вона – ознака внутрішньої зосередженості, без якої неможлива справжня творчість.

            Сама художниця не дуже-то допускає сторонніх у своє особисте життя, але щедро відкриває душу в своїх картинах. Їй притаманне прагнення ділитися світлом і радістю, тому її твори наповнюють простір добрим настроєм, сконцентрованим між прошарками фарб, котрі створюють ефект живого спілкування між живим і нерухомим. Ніжні і водночас соковиті кольором пелюстки гібіскусів композиційно узгоджені, тому картина легко впишеться у будь-який інтер”єр. І надзвичайно цікаве спостереження Оксани Лупич: “Альпійські ялини”, що тягнуться свічками-квітами в небо, здається, водночас зазирають водночас у вікно, за яке їм править спершу мольберт, а потім строге, стримане обрамлення картини.

            Ця перша зустріч із творчістю художниці викликає бажання продовжити знайомство. Напевне, пейзаж стане темою наступної персональної виставки. Тоді дізнаємось про неї трохи більше. Бо тим і цікаве спілкування в мистецтві, що допомагає нам краще пізнати одне одного, а відтак і пізнати щось нове у своїй власній душі.

 

                                                                      Ганна КОЗАЧЕНКО,

                                    член правління Українського фонду культури

Cоздание сайтов